| Як вболівальник з 35-тирічним стажем, добре пам’ятаю ті часи. Йшов розпад СРСР і це був останній союзний чемпіонат з футболу. З київського «Динамо» пішов легендарний Валерій Васильович Лобановський, розпочалась зміна поколінь і колектив втратив лідерство в радянському футболі. За призові місця тоді боролись лише московські команди, чемпіоном і володарем Кубка став ЦСКА, а візит столичної команди до українського Донбасу завершився гучним суддівським скандалом. Правда про той матч стала доступною лише тепер, а в ті роки ця історія ретельно замовчувалась. |
| Відвідуючи матчі калуської команди на стадіоні «Хімік», висловлю власну думку, що на сьогодні якість арбітражу обласних змагань з футболу є критично низьким і таким, що поступається рівню майстерності гравців футбольних клубів. Відсутність професійних команд на Прикарпатті спричинила масовий перетік доволі сильних гравців до команд-учасниць чемпіонату області, які за добові грати не будуть. При цьому розмір оплати суддівства становить 200 гривень. Чи буде хтось в таких умовах вдосконалювати свою майстерність? Звичайно ні! Можливо тому, мало який з рефері переживає за виконану роботу. Показовим в цьому плані є епізод, коли жінка-арбітр, повернувшись спиною до травмованого голкіпера калушан, залишила лежати його на газоні і повела інших учасників матчу на перерву. Що до самої гри, то вона не була складною для суддівства – команди грали в середньому темпі, контактної силової боротьби було мало. Крім безглуздого пенальті, у арбітра зустрічі було кілька інших дитячих помилок. Цікаво, яку оцінку виставив за такий арбітраж інспектор матчу і чи будуть якісь наслідки? Можливе покарання і дискваліфікація арбітрів з лихвою компенсуються суддівством в чемпіонатах міст і районів області, або, як от приміром у Анастасії Романюк – в змаганнях всеукраїнського рівня. А ми потім дивуємось, чому у нас так судять в Прем’єр-лізі… Що до суперників калушан – то це команда з однойменного населеного пункту Рожнятівського району, котра не має навіть елементарних умов для проведення матчів на домашньому стадіоні, зате залучила до свого складу відомих в області футболістів-заробітчан і користується особливою “пошаною” суддів. В усіх поєдинках цього сезону у ворота опонентів перегінчан було призначено аж 11 (!) пенальті, а у їх власні – жодного. Пригадаємо хоча б домашні матчі ФК «Перегінське» з брошнівськими «Кроно-Карпатами» і тлумацьким «Придністров’ям»: в обох безпідставні 11-метрові удари на завершальних хвилинах. В першому з них гостям поталанило і футбольний бог покарав симулянтів за неспортивну боротьбу. А от футболісти Тлумача, які спробували силою завадити арбітру виконати несправедливий вирок, поплатились тривалою дискваліфікацією ряду провідних гравців і отриманими на горіхи тумаками від розгніваної перегінської “торсиди”. Передивляючись кадри з архівної телепередачі, приходиш до висновку, що історія має здатність повторюватись. Можливо, що ще зовсім молодим гравцям ФК «Калуш», та й іншим учасникам недільної зустрічі, вона послужить певним уроком. А за звичай спокійні калуські вболівальники своє слово вже сказали, утворивши після матчу своєрідний “коридор ганьби” суддям… |
| Михайло Іванчук, для сайту fc.kalush.net |