Інтерв’ю з приводу

Андрій Білецький: «Хочу, щоб ФК «Калуш» став тою ідеєю, навколо якої об’єднаються влада, бізнес і громада» (інтерв’ю газеті «Калуський НАФТОХІМІК», №32 від 12.08.2016)

У неділю, 14 серпня, стартував чемпіонат Івано-Франківської області з футболу. Свій перший матч оновлена в міжсезоння команда ФК «Калуш» провела на домашньому стадіоні «Хімік» проти «Карпат» із Брошнева-Осади. За кілька днів до цього матчу журналіст «КН» зустрівся з президентом клубу Андрієм Білецьким і попросив поділитися своїми думками про минулий сезон, а також – планами на новий.

 

– Хочу, насамперед, подякувати гравцям команди, її тренерові Петру Лесіву за гідний виступ у дуже непростому для нас минулорічному чемпіонаті, – розповідає Андрій Ігорович. – Тільки через цілий ряд об’єктивних факторів, зокрема таких, як велика травмованість футболістів і водночас мала лава запасних, нам не вдалося стати призерами. Адже після перших турів чемпіонату, коли ще всі гравці були в строю, ми перебували серед лідерів, а потім ситуація, на жаль, змінилася. Це, думаю, стане для нас добрим уроком, а тому зробимо тепер відповідні висновки.

 
 

– З вашим приходом до керівництва клубу команда змінилася. Що спонукало вас до цих змін?

– У моєму розумінні футбольна команда – це лише частина чи структурний підрозділ клубу, хоча і дуже важливий. Але я прихильник створення і розбудови саме клубу, а не лише команди. Клуб – це структура, яка містить у собі низку таких складових, без яких команда не зможе повноцінно існувати. Це, приміром, власна система підготовки резерву, відповідна інфраструктура і, найголовніше, – вболівальники. Я особисто переконаний, що саме вболівальники є найбільшим активом клубу.

– Тобто хочете сказати, що клуб тримається на трьох китах: школі, інфраструктурі, уболівальниках?

– Без цього створення та існування команди не має жодного сенсу. Звичайно, що клуб не можне обійтися без певного фінансового ресурсу, кваліфікованих футболістів, перед якими можна ставити найвищі завдання і навіть на певному етапі отримати позитивний результат. Але що далі? Припустимо, що фінансові можливості закінчилися або суттєво зменшилися, футболісти розбіглися і ми знову залишилися біля розбитого корита й думаємо, що робити далі, як формувати команду. Тому я є прихильником створення міцного  фундаменту клубу. Бо, маючи власну школу, ми, по-перше, зможемо комплектувати команду її вихованцями і не витрачати якісь нереальні, а подекуди й захмарні кошти на запрошення варягів. По-друге, це, зрештою, патріотично. Подивитися на гру родича, сусіда чи земляка калуський вболівальник буде йти і до безтями його підтримувати. Наявність в команді власних вихованців забезпечать стабільну кількість уболівальників на стадіоні.
Зауважте й таке, що діти, котрі навчаються в школі, а також їхні тренери є надзвичайно відданими клубу людьми. Вони, а також батьки та родичі дітей  завжди є і будуть нашими найщирішими фанами. Інфраструктура вкрай необхідна для належного виховання власного резерву, для планомірної підготовки команди до матчів. Тренувальний процес у футболі (не важливо чи це на дитячо-юнацькому рівні чи на дорослому) – ключ до успіху як у досягненні найвищих спортивних результатів, так і у вихованні здібної молоді. Третій чинник, на якому стоїть футбольний клуб, це вболівальники. Вони не лише повинні бути в клубі гіпотетично чи на папері, а брати безпосередню участь у житті клубу на всіх етапах його життєдіяльності. Вболівальники повинні знати і відчувати, чим дихає клуб, кожен його працівник, тренер чи футболіст. Тож я вважаю, що якщо неможливо змінити ситуацію в футболі загалом, то потрібно змінити ставлення до нього. Тому закликаю всіх калушан спільно на засадах публічного партнерства будувати саме клуб,  об’єднавши під прапором клубу владу, бізнес і громаду. Лише в такому форматі я бачу діяльність футбольного клубу і перспективи його існування.

– Що можете сказати про новий сезон, які завдання стоятимуть перед командою?

– Завдання на сезон команді й клубу в цілому повинні ставити вболівальники, бо саме вони мають бути рушійною силою розвитку й прогресу. Тому хочемо перед початком сезону провести загальні збори членів клубу, на яких представимо генеральний план його розвитку де будуть сформовані завдання перед командою і клубом на найближчі 4-5 років. Потім буде запропоновано членам клубу послухати головного тренера Петра Лесіва про те, як команда укомплектована, як пройшла її підготовка до чемпіонату. І лише тоді керівництво клубу, тренерський склад і вболівальники (члени клубу) спільно визначимо ті завдання (мінімум і максимум), що стоятимуть перед командою. Саме ось такий підхід вважаю правильним. І це дасть можливість відійти від совкового чи олігархічного підходу до завдань на сезон, коли одна людина все визначає і вирішує в клубі.

На світлині: Андрій Білецький (зліва) з Петром Лесівим на калуському стадіоні «Хімік»

– А яке у вас бачення розвитку футбольного клубу?

– Як відомо, Калуш – місто з великими футбольними традиціями. Це дає мені підстави говорити, що місто має величезний футбольний потенціал. І я б дуже хотів спільно з усіма небайдужими калушанами цей потенціал реалізувати. Хочу, щоб ФК «Калуш» став для жителів нашого міста і району тією ідеєю, навколо якої об’єднаються всі – влада, бізнес і громада. І всі вони від цього виграють. Мрію зробити наш футбольний клуб тим майданчиком, на якому зможуть функціонувати ці три складових, про які я сказав вище. Свою місію як президент клубу бачу в тому, щоб донести до кожного важливість прийти на цей майданчик і сприяти там створенню для усіх комфортного співіснування. Повірте, якщо представники бізнесу відчують, що владі цей проект цікавий і потрібний, то їх підтримка клубові буде дуже і дуже вагомою. А владі в свою чергу наш клуб буде цікавий лише тоді, коли громада продемонструє, наскільки важливим в її житті є футбол і клуб. А ще дуже хотів би залучити до роботи в клубі кваліфікованих спеціалістів, тренерів, які б дорожили його ім’ям. Задля цього буду прагнути створити для цих працівників не лише належні умови для роботи, а й усе необхідне для праці – якісну інфраструктуру, яка дасть можливість забезпечити тренувальний процес на найвищому рівні, сучасні системи підготовки та виховання футболістів. Важливим для реалізації цих планів є і стабільне фінансове підґрунтя в життєдіяльності клубу. Немаловажне значення матиме постійний зв’язок клубу з вболівальниками. Сучасний сайт клубу, відеозйомки та трансляція матчів в мережі Інтернет, в програмах місцевого телеканалу, робота з друкованими місцевими ЗМІ, поширення інформації про команду та клуб в соціальних мережах – все це теж дуже і дуже важливо.

– Які кроки вже зроблено для реалізації цих задумів?

– Ми дійшли згоди про співпрацю з Калуською ДЮСШ і вже з цього сезону збірні команди U-15 та U-17 виступатимуть у першій лізі чемпіонату дитячо-юнацької футбольної ліги України, а збірні U-14, U-16 та U-18 (юнацький склад) в чемпіонаті області. Футбольні команди нашої школи при сприянні міської ради та міського голови, спонсорів і партнерів клубу будуть забезпечені всім необхідним (екіпірування, м’ячі, тренування, кошти на виїзди, відрядження) для участі в цих престижних турнірах. І я дуже вдячний міському голові Ігореві Матвійчуку та депутатському корпусу за розуміння. Особливі слова подяки хотів би адресувати генеральному директорові ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ» Володимиру Шулиндіну, котрий постійно впродовж останніх років надає суттєву фінансову допомогу клубу, зокрема для реалізації такого важливого соціального напрямку в його діяльності, як підготовка власного резерву. Хотів би, щоб такими ж успішними були й інші наші починання. А їх, повірте, буде ще предостатньо. І всі вони будуть відображені в генеральному плані розвитку клубу на найближчі п’ять років. Цей документ ми неодмінно ще до початку сезону презентуватимемо спочатку перед членам нашого клубу, а потім і громадськістю.

– Сьогодні відбувається процес перебудови українського футболу. Чи торкнеться він ФК «Калуш»?

– Я прагну побудувати наш клуб на зовсім інших засадах, ніж будувались футбольні клуби в Україні досі. У нашому футболі більшість клубів була сконцентрована в руках олігархів, бізнесменів та політиків, які одноосібно володіли ними і приймали всі рішення. До чого така система володіння і управління клубами призвела ми всі чудово бачимо. Діяльність футбольних клубів перестала бути цікавою для багатих «дядьків» або ж у них вже закінчились гроші і ці клуби опинились на межі зубожіння і виживання. У мене принципово інший підхід. Як я вже казав, хотів би зробити діяльність клубу стимулятором для влади, бізнесу й громади. Тільки в такому випадку клуб отримає стабільність і перспективу. І це є те, чого нині найбільше потребує наш футбол. Дай Боже, щоб процес оздоровлення, який йде знизу, з малих клубів, призвів до зміни ситуації в українському футболі загалом. І ми готові стати таким собі цікавим і позитивним прикладом. Але задля цього повинні об’єднатися і голосно сказати собі і всім оточуючим, що саме такий клуб і футбол  нам потрібен.

– Скажіть декілька слів про дванадцятого гравця команди, тобто про уболівальників.

– Найголовніше, що хотів би сказати, це те, що в Калуші відвідуваність домашніх матчів є однією з найвищих в області. Наш вболівальник – дуже вимогливий. І це тому, що він глибоко розуміє футбол. Мені це подобається. Але вважаю, що резерв для заповнюваності стадіону ще є доволі достатнім. Тому клуб буде докладати максимум зусиль, аби на футбол в Калуш і люди активно ходили, в т.ч. й сім’ями. Хочу, щоб гра команди стала для вболівальників і видовищем, і приємним проведенням часу. Але найбільше я очікую від уболівальників активності в життєдіяльності клубу, щоб більше жителів Калуша і району ставали членами нашої спільноти і брали найактивнішу участь у роботі клубу, пропонували рішення, ідеї, критикували, але і допомагали виправляти помилки. Ми повинні спільно зробити наш клуб максимально відкритим і прозорим. Хочу, щоб до такої моделі управління клубом була максимальна довіра як з боку жителів міста і району, так і представників бізнесу та влади. Двері клубу завжди будуть відкриті для всіх бажаючих. Наголошую, що ФК «Калуш» існуватиме лише для вболівальників. В іншому випадку жити й розвиватися йому буде важко.

 
Розмову записав Анатолій ГЕТЬМАНЧУК