(«Дзвони Підгір’я», 5 грудня 1995 р.)
Кожна людний народжується для якогось виду діяльності, але не всі відразу знаходять себе. Інколи, доводиться долати нелегкі життєві бар’єри, щоб зайнятись улюбленою справою. Не всім вистачає снаги знайти свою стежину. Та ті, які знаходять її, розкриваються у всій повноті. До таких належить і теперішній начальник команди «Хімік» Василь Мирославович Дуткевич. У його затишній квартирі ми ведемо розмову про футбол, який, мов магніт, притягує мільйонні вболівальницькі аудиторії, змушує переживати хвилини радості і смутку, любити і ненавидіти, розчаровуватись і надіятись: футбол, якому мій співрозмовник віддає всього себе.
— Василю Мирославовичу! Як Ви прийшли в «Хімік»? З чого розпочалася Ваша кар’єра начальника футбольної команди?
— На цю стезю більше як три роки тому благословила мене моя дружина Оля, яка в той час працювала бухгалтером у футбольному клубі, і теперішній президент ФК «Хімік» Василь Лабик. Спочатку я працював комерційним директором, а згодом обійняв посаду начальника команди. А футбол – це такий вир, пірнувши в з головою в який потім важко вибратись з нього. Так і працюю в команді по сьогоднішній день.
— Для багатьох нефахівців футболу Ваша посада — темна конячка, і тому втикають різні розмови щодо «діяльності» начальника команди. Що входить у Ваші обов’язки?
— В першу чергу — це виховна робота з командою, її виконавцями-футболістами. Без них я ніхто. Потім вже робота з Федерацією футболу України, суддями. Займаюсь і пошуками футболістів, і з усіма тими, хто якимось чином причетний до футболу. Всі блага і біди, які є в футболі, проходять через мої руки, душу і серце.
— Шанувальники футболу Калуша пов’язують вихід «Хіміка» в лігу майстрів з іменами Вашим та Романа Васильовича Сушка. Скажіть, як Вам вдалося порозумітися з мером міста?
— З Романом Васильовичем ми Зійшлися на одному: Калушу потрібна хороша футбольна команда. Завдяки його розумінню футболу ми повірили один одному. Це взаєморозуміння вже дало свої плоди: Калуш має команду майстрів! Дай Бог побільше таких людей, як мер міста пан Сушко, і ми зможемо вирішувати великі справи.
— На презентацію «Хіміка» і вручення йому малих золотих медалей за перемогу в першій зоні серед команд ККФ приїжджав голова канадської олімпійської фундації друзів України п. Стах Габа. Як мені відомо, футболістів Калуша запросили приїхати в Канаду і провести там зустріч із знаменитою «Україною», «Тризубом» та іншими клубами української діаспори. Як Ви познайомились з п. Габою і чи відбудеться така зустріч?
— Познайомився через помічника Голови національного олімпійського комітету Валерія Борзова п. Віктора Луксїйчука. За словами Стаха Габи, така поїздка дійсно планується на початку 1996 року.
— Мабуть небагатьом уболівальникам Калуша відомо, що футболісти «Хіміка» 16 липня 1995 року були нагороджені золотими медалями … чемпіона України, тобто медалями, якими мали нагороджуватися київські динамівці за перемогу в четвертому національному чемпіонаті. Розкажіть про цей курйозний випадок.
— За вказівкою одного з керівників Федерації футболу України мені видали золоті медалі для нагородження футболістів «Хіміка». Та при нагородженні виявилось… що це були медалі київського «Динамо». Помилка була виправлена, але для трьох керівників нашого футболу генеральний секретар ФФУ пан Черниш залишив на згадку ці медалі. Тому ми і віримо в успіх калуського футболу. До вершин українського футболу важко дістатися, але ми вже мали медалі найвищої проби у руках, ще не скуштувавши пороху ліги майстрів (сміється).
— Начальник команди відповідає за моральний мікроклімат у колективі. Які у Вас відносини з гравцями? Чи є у Вас улюбленці?
— Мої улюбленці — вся команда. Віддаю належне нашим футболістам, котрі люблять калуський футбол і грали у Великому футболі — вищій та першій лігах, за кордоном. Але повернулися додому, повірили в місцевий футбол. Серед них А.Романчук, В.Головатий, В.Федорів, І.Фединяк. Вірю в хлопців, які на підході до Великого футболу, але повинні пройти вогонь, воду і мідні труби друголігівського футболу. Це перспективні молоді хлопці Р.Ципердюк, В.Качур, Р.Філіпович, В.Крижанівський, В.Івахнюк. Віддаю належне таким гравцям, як Я.Голубчак, Ю.Маляр, В.Гарматій, С.Хопта, вірю в І.Гудзоватого, С.Концевича, М.Хомина, Р.Бігуна.
— Ваша робота пов’язана з тривалими поїздками. Вам тижнями не доводиться бувати вдома. Як до цього ставиться Ваша сім’я?
Василь Мирославович просить відповісти на це запитання свою дружину.
Ольга Василівна: «Я вже звикла до частих відлучень, різноманітних тривалих поїздок свого чоловіка. І всі домашні турботи, робота з дітьми в цей чаї лягає на мої плечі».
— Ви добре обізнані з справами генерального штабу українського футболу, підтримуєте товариські зв’язки з Коньковим, Чернишем, Корбутом, Різником. Як Ви прокоментуєте невдачі нашого футболу на міжнародній арені? В чому причини відставання українського футболу від провідних держав Європи і світу?
— Не маю права сказати більше, ніж сказав головний тренер збірної України Анатолій Коньков. Ми дійсно недопрацьовуємо в командах з нашими гравцями в фізичному, технічному і психологічному планах. На мою думку наші перспективні молоді футболісти продаються за кордон за великі гонорари. Там вони і розкриваються як футболісти.
— «Хімік» чудово дебютував у лізі майстрів національного футболу. Друге місце після першого кола задовольняє Вас як начальника команди? Як Ви думаєте, чи засвітиться перед «Хіміком» зелене світло першої ліги на фініші чемпіонату?
— Безумовно. На старті чемпіонату другої ліги команда планувала бути у вісімці. Дякувати Богу, керівникам міста і підприємств, завдяки нашому згуртованому колективу в особі футбольної команди і керівників футболу, ми домоглися цього результату. Команда повірила в себе. Керівництво команди вірить в те, що можна пробитися в першу лігу, але для цього потрібно підсилитись хорошими виконавцями, яких ми шукаємо і віримо, що вони в нашій команді будуть. Хочемо запросити в колектив Івана Бубіся зі славутського «Сходу», 29-річного гравця, який виступав у лігах майстрів колишнього всесоюзного чемпіонату. Плануємо перевірити на січневих зборах і кілька інших футболістів з команд майстрів, прізвища яких ще рано називати.
— В наш час команда не може існувати без фінансової підтримки. Хто, крім міськвиконкому, готовий допомогти «Хіміку» в другому колі? Чи надієтесь, Ви на підтримку концерну «Оріана»?
— В першу чергу ми вдячні концерну в особі президента п. О.Романенка, віце-президенту п. Б.Лучку, генеральному директору заводу «Техмаш» п. М.Червоному, які допомогли в реконструкції стадіону «Хімік». Велику надію покладаємо на допомогу генерального директора «Торговельного дому» м. Калуша п. Долинського. Не втрачаємо віру в те, що нам на допомогу таки прийде Великий концерн «Оріана», якого ми ніколи не підведемо.
Бесідував Ростислав МИХАЙЛОВСЬКИЙ.
На світлині: Василь Дуткевич (в центрі) з керівниками обласної федерації футболу.
